Моя Даша - дуже творча та активна дівчинка. У вільний час вона займається танцями, малюванням і вокалом, любить читати та волонтерити у молодіжному центрі. Це допомагає їй хоч на трохи відволіктися від того жаху, що відбувається навколо. Вона щиро мріє про подорожі: хоче побачити світ, відкрити нові культури та зрозуміти, як живуть люди в інших країнах. Її надихають щирі та впевнені особистості, які не бояться бути собою, але водночас вона дуже гостро відчуває відсутність підтримки чи напружену атмосферу.

Ми живемо в Сумах, і війна стала нашою постійною реальністю. Даша була свідком травмуючих подій: прямо на її очах шахеди падали на житлові будинки. Відчуття небезпеки стало хронічним. Перші тижні ми ховалися у підвалі сусідів, було неймовірно страшно і незрозуміло. З лютого 2022 року ми нікуди не виїжджали. Зараз повітряні тривоги займають більшу частину дня, ми вже навіть не завжди спускаємося в укриття - це не спокій, це просто втома. Майже щовечора ми бачимо і чуємо, як над нами летять дрони. Навчання лише дистанційне, і Даші дуже бракує нормального підліткового спілкування.

Найстрашніший день для нашої родини був тоді, коли стався приліт зовсім поруч - біля школи та нашого дому. У той момент ми відчули паралізуючий страх за життя дитини. Страшно усвідомлювати, що звичні місця, де діти мають бути у безпеці, більше такими не є. Після того випадку тривога оселилася всередині назавжди. Тепер кожен вихід з дому або звук сирени викликає новий напад страху, і тільки творчість дає доньці можливість хоча б ненадовго відчути радість звичайного життя.