Мені 73 роки, мої діти захищали Україну. Я не виїжджав, був вдома постійно, в Херсонській області. 

Прокинувся вдома, почув вибухи. Потім по телевізору дізнався. Все у нас горіло, рано-зранку все піднялося. Страшно було, звісно. Були і вибухи. І окупація. 

Дуже тяжко було коли нас звільнили. Тоді були дуже сильні прильоти з тієї сторони. І у нас не було і немає світла, не було води, зараз вже є. Моя жінка захворіла. Можливо, на нервовому ґрунті, ну так якось.

Коли за одну добу не стало рашистів, це було дуже приємно, а через день приїхали наші хлопці. От це було саме приємне.

Хочу, щоб швидше війна закінчилась. Нам потрібен мир і тільки мир. І найголовніше – треба, щоб ці рашисти за все відповіли. За дітей. За онуків.