З початку вторгнення рф вимушено покинули своє рідне місто. Наразі будинок наша родина втратила. З нами тепер живуть наші дідусь з бабусею, які теж залишилися без житла. Дідусь важко переніс усі втрати і це вплинуло на стан його здоровʼя. 

Дідусь захворів на рак шлунку. 

Наразі родина веде боротьбу за життя найстаршого члена родини.

Ми дізналися про таку страшну звістку 24 лютого, коли дітям заборонили йти до школи. Менший син дуже плакав, адже у нього 25 лютого день народження. Дитина, як й усі ми, була шокована. 

Діти досі знаходяться у стані шоку і сумують за розбитим містом їх дитинства.

3 березня 2022 ми з родиною почули кулеметні черги і свист куль прямо у своєму дворі. Тоді 

ми думали, що прийшов кінець для нас усіх.

Переживаючи усі дні війни ми кожного разу перебуваємо у стресовому стані. Намагаємося говорити один з одним, підтримувати, відвідуємо психологів.

Стикнулись з гуманітарною катастрофою – були часи, коли ми набирали сніг, щоб його розтопити і мати змогу помитися. За доброю водою йти було небезпечно.