Довелося приїхати у безпечне місце. 

Я мама-опікун 4 дітей. Розлучена і сама виховую дітей.

Найстрашнішим для нас був день початку війни. Ми тоді прокинулися від вибухів. Жили на Салтівці. Нам було страшно, але ми багато розмовляли і підтримували одне одного. Усвідомлюючи, що треба спасати дітей, я їх розбудила, взяли по рюкзаку, воду, документи і ліки та трохи їжі. Відключили в квартирі електрику, сіли в машину і поїхали. Діти віком 13, 12, 11, 4 роки на той час ще не усвідомили весь жах. 3 доби в дорозі без сну я везла дітей. Їжі майже не було, тільки сухе печиво. Дорога була важка. Всі, хто їхав тоді — це не забудуть.

Ми привезли з собою лише одяг в рюкзачках. 

Все інше нам принесли волонтери, мешканці села.