Мені 54 роки. Я жила в Гуляйполі Запорізької області. Працювала у школі. 24 лютого збиралася на роботу, однак мені зателефонували і сказали, що почалася війна. Під час обстрілів я ховалася у підвалі. Було влучання у сусідній будинок. Я дуже злякалася. У березні на евакуаційному автобусі виїхала до доньки в Запоріжжя.
Нещодавно їздила подивитися на стан свого житла. Внаслідок обстрілів побитий дах нашого п’ятиповерхового будинку. У моїй трикімнатній квартирі вилетіли вікна, пошкоджено балкон і лоджію.
Коли їздила в Гуляйполе, бачила людей, які там залишилися. Вони дуже худі, у них пусті очі. Мрію, щоб війна закінчилася якомога швидше. Хочу повернутися додому і жити так, як раніше.
