Мені 61 рік. Я живу в місті Охтирка Сумської області. 24 лютого по дорозі на роботу я помітила, що на дорогах і на заправці було значно більше автомобілів, ніж зазвичай. На роботі дізналася про початок війни. Мене відпустили додому.

На зворотному шляху побачила танки. Відчула страх, шок та безвихідь. Злякалася не тільки за себе, а й за дітей та онуків.

У березні виїжджала з Охтирки. Бо вже ні фізично, ні морально не могла залишатися в місті. Донька і невістка зі своїми сім’ями теж виїжджали. Було страшно їхати, адже навколо лунали вибухи.

Маю свою земельну ділянку, тому більш-менш забезпечена продуктами харчування. До того ж, отримувала гуманітарну допомогу.