Я з Генічеського району Херсонської області. Ми добре жили. Працювали. А потім один плішивий і вирішив все поміняти. 

24 лютого зранку ми вибухи почули, а потім побачили їхні танки. І ми вирішили тікати зі свого дому.

Виїжджали важко, на шляху три боя зустріли. Перший - в Козацькому. Потім - Антонівській міст. Далі я на Каховську ГЕС повернув - там повно орків було, вони уже почали бої, і цивільним було небезпечно їхати. Але люди проривалися, як могли. Ми ще хотіли заїхати в Миколаївську область дядька мого забрати. Ну, поїздили ми багато. Проривалися через Василівку. Запоріжжя, і далі. 

Знайомі лишилися вдома - нічого гарного там немає. Роботи немає, нічого доброго. Дуже багато людей виїхало, тому що ніхто не хоче з цими замурзами діло мати.

Все, що наживали нашим життям і я, мої батьки, - все там залишили. Купа людей гине, наших хлопців. А скільки цивільних! Це просто шок.

З роботою тут тяжко. Житло винаймаємо. Нашу родину війна об’єднала ще більше.

Думаю, що війна закінчиться, коли кремль запалає, коли там всі виздихають. Ми віримо в Залужного і в ЗСУ.