Я жила в Лисичанську, коли почалася війна. Було дуже страшно: постійно лунали обстріли, магазини та аптеки не працювали, в місті не було продуктів. Було важко, адже потрібно було рятувати дитину. Сину тоді було шість років. Ми виїхали до Польщі, де прожили вісім місяців, а потім повернулися.

Зараз Лисичанськ перебуває під окупацією, а я живу у Харкові. Наше житло в Лисичанську постраждало від війни.

Ми чекаємо перемоги та надіємось на повернення додому, щоб знову жити в рідному місті без страху.