24 лютого я прокинулась від дзвінка чоловіка. Він сказав, що потрібно виїжджати з міста. У будинку моєї мами вже не було вікон, вона виїхала. Через брак бензину і великі затори, я залишилась у місті. На вокзал побоялась їхати, бо вважала, що там небезпечно. Два тижні ми прожили в Харкові. Продукти брали із запасів. 

Коли у сусідній будинок влучила бомба і загинули люди, ми виїхали. Також було влучання і в наш будинок. Виїжджала я своєю машиною, чоловік із Полтави привіз бензин.

Батьки чоловіка були в окупації у Харківській області вісім місяців. У них тяжкий моральний стан. Будинок моєї мами зруйнований.

Колись я мріяла про подорожі, а зараз я хочу лише одного – аби було нормальне майбутнє для батьків і дітей.