Я жила в Донецькій області. У мене було щасливе життя. Почались бойові дії. Росіяни наступали на Лиман. Ми з чоловіком хотіли служити в теробороні, але нас не взяли, бо ми вже на пенсії. Я почала готувати їжу для військових. Допомагала, чим могла. Потім з чоловіком та татом виїхала. Це було до окупації.

Рік ми прожили на Дніпропетровщині. Нас прихистила жіночка. Я дуже їй вдячна. Потім ми переїхали до Чигирина. 

Зараз я намагаюсь триматись. Будинок дітей зруйнований, а мій ще стоїть. Мені дуже шкода всіх, хто загинув у цій війні. Дуже хочу, щоб війна закінчилась.