Труфин Аліна, учениця 9 класу Банилівського опорного ліцею імені Івана Діяконюка Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Гордійчук Ганна Василівна

Моя Україна майбутнього

Мир є одним з найважливіших чинників нашого життя. Це чітко ми зрозуміли з  початком війни у 2014 році, коли рф напала на Україну і окупувала автономну Республіку Крим, частково Луганщину та Донеччину. З того моменту люди окупованих територій вже втратили мир та свободу, адже вони неможливі, коли у будь-який момент життя може обірвати зброя ворога; коли людина немає права говорити своєю мовою, визнавати свою державу окремою від окупанта, мати свободу слова, вибору; немає змоги знати справжню історію та розвивати культуру.

Не може бути нормального життя, коли люди бояться, що через свою політичну позицію їх депортують у Сибір чи катуватимуть, або  відправлять у психлікарні без будь-яких проявів психічних розладів.

Мир –  це не тоді, коли люди звикли і пристосувалися до війни, а тривоги для них вже буденність, яка може швидко обірвати життя, і несе у собі невизначеність. Мир – це коли немає страху вийти на вулицю, думаючи, що це може бути останній раз, коли ти зможеш побачити своїх близьких.

Мир – це коли маленькі діти не чують страшних звуків ракет та вибухів, а дорослі люди спокійно сплять і не бояться феєрверків, які нагадують їм загрозливу реальність чи страшне минуле, яке буде їх переслідувати все життя.

Буде не одна жертва, їх буде тисячі, якщо не мільйони; будуть знищені найкрасивіші міста країни, зникнуть світові шедеври світу, унікальні природні дива будуть тільки на фотографіях, які встигли зробити перехожі до війни, але ми отримаємо мир лише перемогою.

Невдовзі ми побачимо Україну майбутнього з найновішими технологіями, з найякіснішим навчанням, де абітурієнти вступатимуть у вищі навчальні заклади своєї мрії, а випускники зможуть працювати на роботі за гідну заробітну плату, і будуть розбудовувати свою, а не чужі країни, тому що талановиті люди зможуть розкрити і реалізувати свій потенціал на Батьківщині.

А населення не буде думати чи вистачить пенсії чи зарплати на продукти, бо третину іде на комунальні послуги, лише з реалістичною мінімальною платою у країні населення отримає такі умови життя, що не змушуватимуть виїхати у трудову еміграцію. Україна буде відома на весь світ своїми талантами та досягненнями, а не кровавою війною, про яку ніколи не треба забувати.

У майбутньому я хочу побачити радісний народ щасливої країни, без людських страждань, бідноти, насильства, бездіяльності органів/влади, і звісно без корупції, а ветеранів війни будуть гідно вшановувати на усіх рівнях суспільства і влади.

Моя Батьківщина завжди буде для мене найкращою з усіх держав світу, тому що я тут народилася. Я буду старатись з усіх сил, щоб з кожним днем вона ставала все краще і краще. Звісно, це будуть непомітні зміни, але від кожного з нас залежить, яка буде наша країна – недарма у нас демократія.

Кожного дня надіюсь і молюсь, щоб закінчилась якнайшвидше війна, звісно з нашою перемогою. У перші хвилини перемоги я можливо навіть не знатиму про неї, та коли ж про це дізнаюсь –  я буду вдячна всім і всьому, що сприяло пришвидшенню перемоги.

Буду перечитувати всі телеграм-канали, які маю з новинами. Звісно це буде величезним святом для кожного з нас: хтось кричатиме від радості, дзвонити усім своїм друзям і родичам. Цього ми всі чекаємо і наближаємо перемогу!