Людмила Григорівна зіткнулася з війною ще у 2014 році. Вона пам'ятає паніку у Луганську, величезні черги в магазинах, відключення води та світла, вибухи. З будинків мирних жителів злітали дахи, були пожежі на складах, було зруйновано автовокзал. Людмила Григорівна розповідає про страшні прильоти у місті, після яких бризки крові було видно навіть на будинках. Людям доводилося набирати воду у фонтанах після дощів.
Хоч Людмила Григорівна і думала, що війна триватиме недовго, але все ж таки вирішила виїхати до Києва. Згодом повернутися до Луганська вона вже не могла, було перебито залізницю. Жінка залишилася у Києві, де в неї почалися скитання. Згадує, тоді багато плакала.
