Наша родина безтурботно жила в рідному місті Енергодар, але з повномасштабним вторгненням все змінилося. Коли був наступ на наше місто діти отримали психологічний удар. 

Сиділи в підвалі без їжі, без води. 

Над нашим містом літали снаряди. Вибухи були чутно і коли заходили на АЕС, то боялися, щоб не взірвали її. Так ми прожили 7 міс. Потім, дякувати богу, виїхали і довго не могли в це повірити.  

Доньки раніше відвідували танцювальні гуртки, а зараз відмовляються спілкуватися з однолітками.

24.02.02022, коли я була на роботі в дитячому садку, дізналась, що почалася війна, а діти були вдома самі.

Унаслідок бойових дій ми стикнулися з гуманітарною катастрофою.

Всі пережиті події вплинули на наш психологічний стан.