Оксана виживала в Маріуполі разом із донькою, чоловіком та батьком. Всією родиною переховувалися у підвалі будинку. Сховище розчистили. Знесли туди воду та подушки. Але ніхто не знав, чим це все закінчиться. 

"Мої 20 днів у Маріуполі. Перші 5 днів дивилися новини. Коли зрозуміли, що виїхати неможливо, готувалися жити в цій реальності. Боялася, що мене ранять і я буду тягарем для сім'ї. Відключили газ. Зрозуміла, що це все. Неможливо було уявити, що таке можливо у 21 столітті. 

Сусідка всіх згуртувала. Розподілила завдання. Одні копали туалети. Інші виносили сміття. Треті робили мангали. Четверті робили вихід на дах. Ми були постійно зайняті. Я не думала, що ми зможемо так згуртуватися.

Вода на Новоселівці. Пішла моя дочка із зятем. Одному чоловікові відірвало ногу. Іншого вбило. Гріли на багатті морську воду. Мені для гігієни вистачало літра води. Плюс цією водою ще мили підлогу.

Бачила, як люди виносили трупи. Їх складали в ковдрах у яму.

Загинули сусіди по дачі. Жінка лежала в гаражі. Чоловік у морзі. Ще одна знайома пішла з чоловіком за водою. Вона загинула. Він був поранений", - розповіла жителька Маріуполя Оксана.