У Ганни Петрівни в мирний час було чудове життя; вона працювала в сфері медицини, всього домагалася і був достаток. Під час війни її діти потрапили під бомбардування – і жінка пережила страх, бо довгий час не знала, чи вони живі. Вона мріє, щоб закінчилася війна, діти додому повернулися і спокійно дожити свій вік.