Олена Василівна згадує мирне та спокійне життя, коли все було добре. Під час війни її будинок постраждав від обстрілів і потребує ремонту. Жінка не ховалась у підвалах під час бомбардування, залишалася вдома, бо  – турбувалася за своє господарство. Було дуже страшно, коли стріляли з літака. Вона мріє про мир та добробут своїх дітей і онуків.