"Бомби літали над головою, сипалося скло"

Ми жили в Торецьку всі разом: я з родиною, діти і внук маленький. Йому три з половиною роки.

Я збиралася на роботу. Працюю у дитячому садочку. Зателефонували і повідомили, щоб не вели до нас дітей. Щоб усі зібралися на роботі і що дитячий садок закрили.

Ми цього разу не дуже були шоковані, тому що у нас війна триває уже 9 років. Почалася вона ще у 2014 році.

Труднощів було дуже багато. Бомби над головою, скло летить, діти в підвалах. Зарплат немає, грошей теж. І звідки їх взяти - невідомо.

Ми пів року просиділи без світла, без води, без нічого. Наближалась зима. Довелося виїхати. Обрали Мирноград, тому що це Донецька область. Недалеко від дому. Ми все ж таки сподіваємося повернутися.

Я мрію, щоб нарешті це все закінчилося. Діти наші пішли до школи, до дитячих садочків, всі мали роботу, і щоб не літали бомби над головою. Це найголовніше.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/