Я ще до сих пір не можу звикнути, що в нас йде війна, люди гинуть. Там дуже було страшно. Лежиш на ліжку, а воно летить і не знаєш куди прилетить, чи тобі в хату, чи в річку попаде, чи десь поруч попаде. У погріб ховались. Де ми тільки не ховались. Мені страшно згадувати. Зараз грім гримить – і я вже на сторожі.

Світла в нас не було. Гуманітарку привозили хорошу. Воду брали з колодязя і в гуманітарці нам давали. Світла не було з 7 жовтня 2022 року. Ліки теж привозили, але кому попадало, а кому – ні. Мені потрібно було цитрамон, то дуже важко було дістати. В лікарні давали ліки безкоштовно - те, що в них було. 

Моя дитина з онуками виїхала на Пасху в 2022 році. Найменшій онучці - чотири роки. Літаки летять, і в неї істерика, хоча вона не пам’ятає нічого -  в два роки її вивезли звідти. 

Бомба впала недалеко від нас, яма здорова була. Рашисти стріляли у школи, садочки, контори. Вони знали, де в нас магазин. Більше людей приходило в магазин, туди вони і стріляли. 

Ми прокинулись о п’ятій ранку від сирени і не могли зрозуміти, що воно таке. Сирена гуділа і літаки, гелікоптери над нами літали. Це було дуже страшно. ГЕС затопило, і ми не могли виїхати - я все пам’ятаю. Я тільки виїхала і потім був приліт до мене в хату. Сусіди постраждали, а я  вчасно встигла.

Моя сваха родом з Хмельниччини, у неї тут родичі залишились. Ми дочку, зятя і онуків сюди відправили. Як почали стріляти сильно, я п’ять разів попадала під вибухи, дивом залишилась жива п’ятий раз. Терпіння лопнуло, і я приїхала до дітей. Я не знала куди, просто їхала до дітей. 

Менша дитина була на роботі, а тепер не може виїхати звідти. Вона хоче сюди приїхати, але в мене немає таких фінансів. Я мати-одиначка, то в мене таких грошей немає. Ми з нею раніше разом жили. Вона поїхала на практику - навчалась на продавця. Там немає як пройти, ще й ГЕС підірвали. Донька через річку боялась перепливати, бо човен їде – і росіяни стріляють. Хто може плавати, той допливає до берега, а хто не може - йде на дно, і вона боялась. 

Мрію, щоб скоріше був мир, і рідня з’їхалась в одну кучу. Щоб діти повернулись до батьків живими-здоровими, мирні чи військові. Головне, щоб діти повернулись до батьків.