Третього чи четвертого березня ми перейшли у підвал. Прожили там два тижні. Навіть на п’ятнадцять хвилин було не вийти – спочатку бомбили літаки, потім ще й артилерія додалася. Цілили вони в четверту школу – люди казали, що там бійці тероборони були.

У підвал люди понакупили різних продуктів: макаронів і всього іншого, але ті продукти не згодилися, бо не було електрики. Краще б вони консерви придбали.

Нам на п’ятому поверсі пробило дах, все заливало. Вікна побило, але в цілому наш будинок не постраждав – він знаходиться у провулку.

На Першотравневій вулиці бомба упала на будинок - одразу п’ятдесят загиблих. Там були і наші знайомі.

Зв’язок пропадав, було не додзвонитися. Тероборона ходила по підвалах і пропонувала, іноді переконувала людей евакуюватися. Нарешті ми дізнались, де буде евакуація – зібралися за двадцять хвилин і виїхали у Павлоград.