Головчак Софія, 10 клас, Славутський ліцей Хмельницької обласної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе — Тарасюк Світлана Володимирівна

"Подія, яка змінила все. Сила допомоги"

Любов у серці, що зветься Україна… Мабуть, у кожного в житті є ті символічні події, які кардинально змінюють погляди, світогляд, буття. Такі приємні миттєвості розфарбовують усе навколо нас у яскраві фарби, стають найтеплішим промінчиком у найтемніші періоди.

Моя життєва траєкторія, окрім виховання у садочку та перебування нині в найкращому навчальному закладі Хмельниччини, супроводжується активною участю в місцевому гурті «Щедрик» (ще з 4 рочків). Пізнавати культуру українського народу і передавати її крізь століття стало сенсом мого життя. Багато проспівано, усього цікавого й неймовірного пережито під час виступів, гастролей, бо народні пісні – це справжні перла нашої самобутньої культури.

З початком повномасштабного вторгнення рідна культура по-новому осмислювалася, сприймалася публікою, передавалася через неймовірні й шалені виступи.

Так, благодійні концерти в перші місяці війни були підтримкою не лише для наших воїнів-захисників, а й для нас стали надійним щитом тут, у тилу. З кожним співом хотілося все більше популяризувати українську пісню, показати її неповторну красу й силу української душі…

А коли в залі опинялися військові, то пісня наша лилася мелодійним співом на всю Україну з гордістю за наших земляків, за наших воїнів. Їхні зажурені погляди говорили про те, як для них не вистачає теплого рідного слова, маминої мелодійної пісні, батькового тепла й підтримки в такий нелегкий для всіх час. І ми, творча молодь міста, прагнули бути тією опорою й народною силою на захисті національних інтересів. Усі розуміємо, що культурний фронт не менш важливий для кожного. А наші неймовірні концерти ставали певною волонтерською місією для допомоги ЗСУ.

Остання подія змінила все, стала підтримкою і для нас, молоді, і для наших захисників. Уже з новою силою ми будемо нести свою місію – плекати й популяризувати українську народну пісню – ще багато років.

Саме гастролі нашого «Щедрика» до Франції стали неперевершеною пригодою мого творчого життя. На європейській сцені під час 18 концертів ми представляли українську культуру, у тому числі й локальні, місцеві традиції. Французькі глядачі й українська діаспора надзвичайно тепло й радісно зустрічали нас упродовж кожного виступу, і ми щоразу все з більшою гордістю й трепетом у серці ділилися своєю творчістю, своєю спадщиною, своєю піснею – українською душею.

Прекрасні виступи, овіяні теплом і гордістю за своє, мотивували нас працювати натхненно, рухатися тільки вперед: знайомити з фольклорною традицією українців.

Ми з кожним новим концертом розуміли важливість своєї справи. Під вигуки «браво!» відчували, наскільки по-особливому, з радістю і водночас зі сльозами на очах, наша культурна спадщина сприймається в Європі. Українська душа лунала від жартівливих «Грицю, Грицю, до роботи…», «Ой під вишнею, під черешнею…» до ліричних, патріотичних та фольклорних композицій, а поєднання танців і вистав, традицій й обрядів стало справжнім святом емоцій, вдячності, відчуття сили української нації.

Щоденний тригодинний концерт у Франції – це не лише улюблена праця, а це й поклик серця: дарувати всім свою творчість, відчувати силу підтримки.

Приємно, що європейський глядач розуміє: найважливіше для нас – це збереження українських життів, а підтримка нашої творчості, яка є щитом для воїнів ЗСУ, безцінна.

Кожна пісня, особливо блок патріотичних композицій, викликала в глядачів найщиріші емоції – сльози, овації, зачарування… А коли зі сцени лунало святе «Слава Україні!», публіка просто шаленіла!.. Так глибоко відчувалося, що не тільки болить українцям ця страшна війна, а й кожному, хто зачаровувався українським мистецтвом.

У тому, мабуть, і є сила підтримки, що люди цінують нашу творчість, поважають українську культуру і допомагають розвивати власну ідентичність, навіть і за кордоном. Франція любить Україну, за що я для них безмежно вдячна!

Мрію лише про одне: швидше миру нам, українцям. А такі теплі зустрічі, які ми пережили у Франції, я переконана, чекають кожного з нас. …Бо українська душа вільна, чиста, мелодійна: її варто відкривати світу…