Я жителька Слов’янська Донецької області. Мені 35 років. У мене двоє дітей. У Слов’янську нас війна і застала. У 2014 році війна також застала нас у Слов’янську. Але порівняно з 2022 роком – це були квіточки, хоча теж було дуже страшно. Молодшій дитині тоді було чотири рочки. Біля нашої хати дім повністю розбили. Ми виїжджали того разу в Харківську область і пробули там три місяці. А коли звільнили Слов’янськ, ми повернулися додому.

У 2022 році було дуже страшно – не так за себе, як за дітей. Вони маленькі, ще нічого не розуміли. Ми в підвалі сиділи багато часу. Я переживала за дітей, та й мама в мене похилого віку. 

Нам довелося з дітьми та мамою виїхати до Закарпаття. Ми там перебували в школі певний час. У 2023 році повернулись додому, тому що нас попросили зі школи піти й шукати помешкання. А житло там дуже дороге, щоб його орендувати. Того, що нам держава давала на дітей, не вистачало, тому що потрібно було їх у школу зібрати, харчуватися. Словом, це все дуже дорого обходилось, і нам довелося повернутись. 

Зараз ми перебуваємо в місті Слов’янську. Дякуємо, що є Фонд Ріната Ахметова - він допомагає жителям, які живуть дуже близько до лінії фронту. Це величезна допомога. На харчі дуже великі кошти потрібно витрачати, і такі набори харчові для дітей, для сім’ї дуже потрібні. Дуже дякую, що є такий фонд, і Рінат Ахметов допомагає таким, як ми. Ми дуже вдячні йому. 

Хочеться, щоб ця війна швидше закінчилась, щоб мир прийшов у нашу країну. Щоб вороги покинули нашу землю і більше до нас не лізли. Хочеться жити в мирному часі, в мирній країні. І щоб більше наші діти не переживали такого, як зараз.