Морально жити на війні дуже важко, онуки постійно вдома, бо виходити на вулицю небезпечно. У місті було багато прильотів, людей було поранено. Зараз вже розбиті школи, багато житлових будинків. 

Я виїжджала з онуками до Кам’янського, потім ми повернулись. Біля будинків моїх дітей були прильоти снарядів. Будівлі пошкодило, довелось відновлювати двері та вікна. 

Я отримую гуманітарну допомогу, тому їсти є що. Продовжую жити далі та чекаю, коли буде перемога.