Станков Дмитро, 9 клас, Оріхівський ліцей з початковою школою та гімназією імені Олександра Павловича Малінова Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Станкова Наталя Георгіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна – це слово, яке раніше здавалося далеким і майже фантастичним. Я читав про війну в підручниках історії, бачив її у фільмах, але ніколи не уявляв, що вона може стати частиною мого життя. Ось вже минуло 1000 днів від початку цієї страшної події, і я намагаюся зрозуміти, як це змінило мене та мою країну. Коли все почалося, мені було лише 12 років. Я не розумів, що саме відбувається, чому всі дорослі навколо так нервують і плачуть. Спочатку це були новини по телевізору, потім звуки сирен і вибухи, які стали частиною нашого щоденного життя.

Мій рідний дім перестав бути безпечним місцем, тому ми з сім’єю були змушені евакуюватися. Ця подорож назавжди залишиться у моїй пам’яті: тривога, невідомість, сльози мами і відчуття, що ми залишаємо все, що любимо.

Перші дні війни були найстрашнішими. Тоді я вперше зрозумів, як це – не знати, чи побачиш ще рідних, чи зможеш повернутися додому. Але разом із страхом приходила й сила. Я бачив, як моя родина не здається, як люди навколо об’єднуються, підтримують одне одного. Навіть у найтемніші моменти ми знаходимо світло в єдності. Школа також змінилася. Дистанційне навчання, яке спочатку здавалося тимчасовим заходом, стало новою реальністю. Більшу частину уроків ми проводимо в бомбосховищі. Це складно, адже не вистачає живого спілкування з друзями, класом, учителями.

Але я розумію, що навчання – це моя зброя у цій війні. Ми вчимося, щоб колись відновити нашу країну, щоб бути тими, хто її відбудує і зробить сильнішою.

Мої герої тепер – це не персонажі з книжок, а звичайні люди: волонтери, лікарі, наші захисники. Я бачу, як вони ризикують своїм життям, щоб інші могли жити в безпеці. І це надає мені віру та сили йти далі, навіть коли важко. Мій шлях – це навчитися бути сильним і допомагати тим, хто цього потребує. Кожен з цих 1000 днів приніс випробування, але водночас зробив мене сильнішим і мудрішим. Я навчився цінувати кожен день, кожен момент, який маю з родиною.

Війна забирає багато, але вона також показує, які ми насправді: сильні, стійкі, здатні боротися за своє майбутнє.

Мій шлях ще не завершений. Я не знаю, коли закінчиться ця клята війна, але я знаю одне: я хочу зробити все, щоб жити в країні, де панує мир, справедливість і любов. І навіть через 1000 днів війни я впевнений, що Україна переможе, а ми з вами будемо тією силою, яка допоможе нашій країні стати ще кращою.