Я жила на передовій. Після початку повномасштабного вторгнення перебувала під обстрілами. Бігати в підвал я не могла, тому що моя мама хворіла і не могла нікуди пересуватися. Було дуже страшно. Не було води, світла і газу. Я виїхала з села з мамою і молодшим сином. Старший син із сім'єю залишився в селі.  Зараз вони живуть у моєму будинку, бо їхнє житло зруйноване. Вони не можуть зі мною розмовляти телефоном, бо росіяни їх прослуховують.

Взагалі люди в окупації живуть погано. Ціни високі, навколо все зруйноване. Зараз завдання в мого сина одне: вижити. 

Моя мати померла.  Я живу сама у чужому будинку. Добрі люди не беруть з мене плату за оренду, за що я їм дуже вдячна. Чекаю звільнення рідного села. Дуже хочу повернутися на Луганщину.