«Біда змусила нас покинути рідні місця»

Я – мама двох п’ятирічних близнят. Ми вже кілька місяців тулимося в кімнаті колишнього міського гуртожитку, переїхавши із села Широкине.

У дітей є дві м’які іграшки – два каченята, які разом з нами пережили все найстрашніше. Дітям їх подарували на рік, сини разом з ними спали в підвалі, де ми сиділи, коли бомбили.

Три дні ми там сиділи, на третій день снаряд влучив у будинок – і ми виїхали. Все залишилося там. На те, щоб посадити дітей у машину й виїхати, у нас було 5-10 хвилин.

Ми живемо в режимі жорсткої економії. Таких сімей, як ми, напевно, десятки тисяч. Біда змусила покинути нас рідні обжиті місця.