Я на пенсії, але я продовжую працювати. До війни було краще у всіх відносинах. Зараз дуже тяжко морально, не знаєш, що буде завтра.
Коли на городі впав снаряд, нам стало зрозуміло, що все змінилося. Це неможливо забути. Довелося обладнати підвал і ховатися там. Бувало, що сиділи в ньому цілу ніч. Я зовсім не очікувала, що дійде до воєнних дій.
Був час, коли у 2015 році три місяці не було води. Ми їздили до колодязів і набирали, важко було.
У мене родичі живуть в Оленівці, за 15 кілометрів від нас, тепер ми їх не бачимо. Двоюрідна сестра з Португалії прилітала, але ми не могли побачитися.
Усі ці події відбилися на здоров’ї, я не лягаю спати без крапель.
Не можу забути, коли прийшла до своєї мами, якій 92 роки, а вона плаче і каже: «Моє життя з війни почалося, з війною і помру».
Хочеться, щоб усе швидше скінчилося та було як раніше. Без війни було б легше морально, тому що зараз усе давить.
