Міністерка міграції Швеції оголосила про законопроєкт, який передбачає збільшення виплат для українських біженців та внесення їх до реєстру населення Швеції. Ідеться, зокрема, про надання персонального номера – десятизначного коду, який надає доступ до більшості державних та приватних послуг у Швеції.

Такі зміни покликані спростити українцям отримування послуг державних установ, медичних, а також банків. Іншими словами, біженцям з України хочуть надати такі ж права, які мають громадяни країни, щоб на третій рік життя в Швеції вони почувалися повноцінними членами суспільства. Матеріал Радіо Свобода.

Ірина (ім'я змінене на прохання біженки) приїхала до Швеції з України ще у березні 2022 року. Дівчина каже – потребує допомоги психіатра, але у Швеції вона зіштовхнулася із проблемами отримання психіатричної допомоги через відсутність персонального номера. Лікування вона намагається отримати вже понад рік.
«Коли я зрозуміла, що почуваюсь погано, то звернулась у психіатричну лікарню за місцем проживання. Проте мені відмовили у допомозі, бо у мене немає персонального номера», – ділиться Ірина.

Після спроб заподіяти собі шкоду за наполяганням партнера вона звернулася за невідкладною допомогою до медичного закладу. Але там дівчина змогла побути лише кілька днів.

«У психіатричній лікарні мені сказали, що можуть хіба що поговорити зі мною, або прийняти у відділення невідкладної допомоги. Тож вони мене помістили в кімнату у звичайному відділенні. Там я просто перебувала і мала можливість спілкуватися з медсестрами. До мене приходив і лікар, але він сказав, що я не можу отримати допомогу, бо я не маю персонального номера, лише координаційний», – розказує дівчина.

Після цього випадку Ірині все ж прийшло повідомлення на доступ до лікування у психіатричній лікарні на острові Готланд, де вона живе. Проте – каже – вже після кількох сеансів їй знову відмовили.

«Після звернення за невідкладною допомогою у мене було декілька зустрічей з психіатром у клініці. Все йшло доволі позитивно, я повірила, що нарешті отримаю допомогу. Проте вже в січні на черговій зустрічі з лікарем він повідомив, що клініка не може мені допомогти, оскільки я біженка з України й у мене немає персонального номера», – розповідає Ірина.

Все, що наразі вдалось дівчині, це отримати журнал історії лікування в паперовому варіанті.

Також Ірина має можливість час від часу відвідувати візити з медбратом, аби обговорювати план дій на випадок кризових ситуацій.

За майже два роки пошуків Ірина зрештою дізналась, що у Швеції є дві поліклініки, де вона все ж могла б отримати допомогу. Проте заклади розташовані в інших містах, тож Ірині доведеться їхати туди, купуючи квитки й орендуючи житло, аби отримати необхідне лікування.

Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.