Григорян Ніка, 7-а клас, Красноградський ліцей №2 Красноградської міської ради

Вчителі, що надихнули на написання — Юрченко Наталія Василівна, Стадник Ольга Василівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна, військові дії, агресор, окупація – слова, що містять страх, руйнацію держави, цілісності території, падіння економіки та знищення трудових ресурсів держави. Згідно Енциклопедії сучасної України, війна – це соціально-політичне явище, форма збройного насильства. На території нашої держави, нашої рідної домівки відбуваються військові дії. Цей термін більш ширший, що поєднує усі види збройних сил, спрямованих на знищення живої сили, техніки, споруд, оволодіння територією. Нашої домівки теж торкнулися ці страшні події, розпочаті 24 лютого 2022 року.

Родина готувалася до свята Восьмого березня, єдиний чоловік нашої родини, брат бабусі майстрував подарунки власними руками, придивлявся перші квіти – чи то цукерки, чи то листівки, чи то власні віршовані побажання,

бо він у нас патріот, вчитель історії. І цю історію він творить і продовжує описувати на полі бою. Пам’ятаю перші дні, коли він ходив до військкомату і прощався зі своєю родиною. Від‘їжджаючи він сказав: «Буде тяжко, але перемога вже близько, за нами, ЗСУ переможе!». Мальовниче містечко, яке має історичну та рекреаційну цінність, де на території району проходить річка Берестова, яка є окрасою нашої місцевості, котру дуже люблять місцеві жителі. В період військових дій сумно, тому що ми, діти, не можемо відвідувати водоймище, але ми не можемо порушувати заборону військової адміністрації, хоча й дуже хочеться. Ми не нудьгуємо, навчаємося в школі, пишемо листи нашим героям, малюємо малюнки, готуємо смаколики та займаємося волонтерською справою і підтримуємо волонтерський рух «Перемога буде за ЗСУ». Наші вчителі ініціативні. Вони в’яжуть захисні сітки, панчохи, збирають солодощі та інші продукти харчування необхідні повсякденно, пишуть листи, відео повідомлення, збирають кошти на придбання техніки. Мені б дуже хотілося, щоб і Ви знали наших любих вчителів, та їх посильну працю.

На захист батьківщини стало багато земляків, жителів громади. Сумні звістки подвигів моїх земляків регулярно відображаються в пресі «Красноград.інфо», на площі Меморіальних дошках загиблих героїв. 

Ми пишаємося бабусиним похресником Івановим Володимиром Анатолійовичем, секретарем Верховного Суду України, який не дожив до свого сорокаліття, віддавши своє життя на шляху до свободи.

В моєму мальовничому містечку Краснограді знають та люблять патріота, брата бабусі Сиплатова Володимира Михайловича, воїна 53-тьої окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.

Я бажаю миру не тільки своїм землякам, а й українцям в усіх куточках Землі, щоб щастя їх не оминало, як весняний дощ, що йде та дає врожай! Народ говорить: «Не проси дощу, а проси врожаю». Перемоги нам!