Моя дитина активно займається у школі армреслінгом. Попри всі труднощі, вона має чітку мету - назбирати кошти на ноутбук. Головним внутрішнім двигуном для неї є бажання жити весело та не втратити жодної хвилини життя.

Наш шлях через війну почався 24 лютого 2022 року. Вже 2 березня ми відчули її жах на повну, коли побачили проліт літаків та скидання бомб по місту. 19 березня 2022 року стався обстріл нашої вулиці, прильоти були у сусідні будинки. Ту ніч ми провели у підвалі будинку, а вже наступного дня, 20 березня, довелось тимчасово переїхати до Кременчука, в більш безпечне місце.

У листопаді 2022 року ми повернулись до дому. Життя виставило нові умови: мені прийшлось звільнитися з роботи, оскільки школи у Харкові працюють онлайн, а моїм батькам (77 та 78 років) потрібна була допомога після важкої операції - ампутації лівої ноги. Нам довелось адаптуватися до всього: до регулярних відключень світла, до нових обов'язків та до реалій рідного міста. Але ми тримаємось, бо цінність кожної миті зараз відчувається як ніколи гостро.