Мені 32 роки, є чоловік, син і донька. Ми проживали у Великій Білозерці, це Василівський район, біля міста Енергодар. Село наше окупували. 

Перший день війни був дуже тривожним. Не хочу навіть згадувати, бо буду плакати. Не могла навіть подумати, що колись таке буде.

Виїжджали ми маршруткою з Дніпрорудного. Три дні хотіли виїхати, але нас не пропускали, і ми поверталися додому.

Батьки залишилися в окупації, ми вже не бачилися довго. Деякі рідні виїхали, деякі залишилися там. Війна роз’єднала родину.

Хочу, щоб не було ніколи більше війни, щоб всі були щасливі, здорові. Щоб наші діти мали можливість нормально жити, навчатися.