Я прожила приблизно чотири місяці в окупації. Продуктів не вистачало, але мене врятувало, що у були запаси в погребі. А от ліки були великою проблемою, бо аптеки не працювали. Росіяни грабували людей, у декого забирали машини. Я вирішила виїхати після побаченого. Не змогла жити у постійному страху. 

Мене вивезли волонтери. Добу ми простояли на блокпості у Василівці, а потім змогли виїхати. 

Мій батько та бабуся залишилися в окупації, вони не захотіли залишати домівку, і тепер зв’язок із ними дуже обмежений: лише декілька хвилин інколи.

У Запоріжжі я почуваюся більш-менш спокійно, але іноді все одно прилітають снаряди та ракети, і це лякає. 

Спочатку я приїхала до родичів, а зараз орендую квартиру. Роботу поки не знайшла і не планую змінювати професію.

Я вірю, що війна закінчиться дуже скоро, і ми всі зможемо повернутися до нормального життя.