Коли почалася війна, я була в батьків у Василівці. Завдяки господарству ми мали що їсти. Також отримували гуманітарну допомогу. Світло інколи зникало, але був генератор. 

У березні я виїхала в Запоріжжя. Батьки вмовили, бо дуже переживали за мене. Вони з моїм шестирічним братом залишилися, бо не хотіли кидати господарство, однак згодом також виїхали. 

Я без проблем перетнула блокпости. А батькам, щоб їх випустили, довелося сказати, ніби мати хворіє на онкологію і їй потрібно в лікарню.

Вони забрали й бабусю з Кам’янського, бо село сильно обстрілюють.

Хочеться, щоб війна швидше закінчилася. Батьки дуже хочуть повернутися додому. А я живу та працюю в Запоріжжі і не планую повертатися у Василівку.