Коли ми узнали про початок війни, не вірилося, що таке може бути в XXI сторіччі. Це як сон якийсь був. Не знаю, як м’якше сказати.

До 20 квітня ми були вдома, город садили. Бахало зверху, а потім почали дома трощити, тоді довелося тікати. Похватали найнеобхідніше, машину орендували і поїхали в невідомість.

Води там у нас немає, світло з перебоями, газу також немає. 

Прийшлося тікати зі своєї хати - виїхали в Запоріжжя, наймаємо кімнату. Фонди допомагали, включаючи Фонд Ріната Ахметова, допомагають і дітям: операції роблять безкоштовно, є і гуманітарна допомога. Це дуже гарне діло, дякуємо вам велике. 

Якби ж я знав, коли ця війна закінчиться! Чекаємо на нашу перемогу. Дуже хочеться, щоб вона сталася скоріше, щоб швидше повернутися додому.

Думаю, що у майбутньому буде все добре.