Бахольский Олександр, група АС-24, ДНЗ "Професійно-технічне училище №14 м.Нова Каховка"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Красуляк Тетяна Степанівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Ранок... Зимовий ранок… 24 лютого 2022 року о четвертій ранку сталася подія, яка сколихнула весь світ. Прокинувшись від маминого крику, у мене все змішалось у голові від страшного слова «війна». Що робити? Як діяти? Паніка… Дуже добре пам’ятаю цей ранок, який напевно залишиться у пам’яті кожного українця на все життя. Сталися перші вибухи в Києві, Харкові, Дніпрі, Луцьку. Розпочався наступ з боку окупованого Криму на наші міста Суми, Чернігів, Житомир. І це був лише початок…

Війна… Всього слово. Але скільки болю, гіркоти, самотності і смерті несе в собі це слово! Війна – це породження зла... Людського зла… Війна – це не тільки минуле  людства, це, на жаль, його сьогодення...

На жаль, тепер і наше нове покоління знає, що таке війна. Більшість українців ніколи не бачили її на власні очі, але добре знають, що вона десь близько причаїлася на рідній землі. Раніше, лише зі сторінок підручника історії ми дізнавались про війну, про її наслідки, а вже сьогодні вона прийшла у наш дім.

Вороги, які називались нашими братами, сьогодні вбивають мирних людей, наших військових хлопців.

Вони руйнують наші будинки, школи, лікарні, все, що є на їхній дорозі. Це просто звірство! Це нелюди! Іншими словами не можна їх назвати. Це люди, які ламають долі ще ненароджених дітей, вагітних жінок, молодих хлопців, щасливих сімей та  людей похилого віку, які просто хотіли тихо дожити свою старість у своїх домівках, на рідній землі.

Незважаючи на те, що в результаті російської атаки згорів один із найбільших та найпотужніших літаків у світі українського виробництва АН-225 «Мрія», нашу мрію не зруйнувати!

Багатство кожної держави – це її люди. Вони своїми справами, винаходами, творчістю зміцнюють її авторитет. Кожний громадянин робить конкретний внесок у життя держави, працюючи на її добробут. Тільки так можна зараз довести свої справжні патріотичні почуття. У нас є багато героїв, які назавжди залишаться в нашій історії. Одним з таких є відомий на весь світ «Привид Києва» – льотчик, пілот-ас МІГ-29, який за перші два тижні повномасштабного вторгнення росії в Україну збив більше 20 ворожих літаків. Цього пілота називають ангелом-охоронцем Києва. Ще одним фактом щедрості нашої нації можна вважати благодійний внесок 82-річного дідуся з Буковини, який перерахував на підтримку Збройних Сил України 10 тисяч доларів та 100 тисяч гривень особистих накопичень.

У такий складний час не можна стояти осторонь подій, які відбуваються навколо нас. За час війни ми об’єдналися ще сильніше, ніж було до війни. Всі роблять те, що можуть...

Хтось став волонтером, хтось лікарем, інші виготовляють бронежилети, шиють білизну для захисників, готують смачну їжу. З власного прикладу можу навести приклад допомоги від мешканок мого селища, де у школі плетуть маскувальні сітки. Усі, хто має бажання допомогти, збирають допомогу нашим захисникам: крупи, овочі, каву, чай, консервацію, солодощі, а також ліки, засоби гігієни, теплі речі,в’язані килимки і т.д.

Ми все обов’язково відбудуємо! Наша нація незламна, працьовита, дружня, гостинна, сильна, щедра, співуча і ніхто її не здолає, бо в нас є сила, а сила – в єдності. Нам є чим пишатися, нам є заради чого жити.