Ніна Павлівна виїхала з дітьми з Херсонської області в Миколаївську. Її будинок постраждав від обстрілів, а чимало знайомих втратили життя

Я із села Нова Калуга Херсонської області. До війни працювала начальником відділення зв’язку. У мене 9 дітей. Найменшому – 6 років, всі інші повнолітні. Один син виїхав у Німеччину, а я з іншими дітьми –  у Баштанський район Миколаївської області. Скоро збираємося повертатися додому.

24 лютого ми поїхали в Новоолександрівку, щоб зняти з картки гроші й купити продуктів. Якраз у цей час туди зайшли російські танки. Ми одразу повернулися додому.

У перші дні війни в магазинах усе було, гроші на той момент ми ще мали. Звісно, ціни значно виросли, але все необхідне можна було купити.

Ми вирішили виїхати, коли наш населений пункт почали обстрілювати. У нас вилетіли вікна й двері. Виїжджали 4 квітня на своїх автомобілях. 

Зараз живемо у чужих людей. Роботи немає. Ціни в магазинах дуже високі. Тяжко. Раз на місяць нам привозять гуманітарну допомогу. Та ми це все переживемо, головне, щоб швидше закінчилася війна і діти були живі й здорові.

Чим швидше закінчиться війна, тим краще. Багато наших знайомих померло. І за що? Я не знаю, куди дивляться батьки російських військових. Їхні діти ні за що помирають, а вони нічого не роблять для того, щоб зупинити цю війну.