Лариса залишилася у селі разом із чоловіком, а дітей вирішили вивезти в безпечніше місце. Постійні обстріли та тривоги змушували їх тимчасово ночувати в сусідньому селі. У їхньому населеному пункті декілька будинків було вщент зруйновано, а біля школи вибух залишив величезну вирву. Разом із директором школи Лариса організувала волонтерський рух. Спершу це була невелика ініціатива, але з часом вони отримали приміщення й створили справжній центр допомоги. Зараз їхня команда з 20 людей постійно працює: в’яже маскувальні сітки, пече, виготовляє окопні свічки.