Мені 31 рік. Я мешкала з батьками в Бахмутському районі Донецької області. Незадовго до війни переїхала в Харків. Батьки виїхали у травні, бо почалися прильоти. А зараз росіяни щодня обстрілюють наше село. Багато будинків побито і пограбовано, у тому числі і наш.
Шокує те, що щодня помирають невинні люди, а також те, що багато людей залишилося без домівок і засобів для існування. Я щиро співчуваю всім постраждалим від російської агресії.
Про початок війни я дізналася від батька. Відразу після нього зателефонував друг з тією ж самою новиною. Я зібрала речі й документи, але сподівалася, що все буде добре. А на початку березня, коли почалися бомбардування, стало страшно, тому я виїхала в Полтаву. Мене забрали з собою друзі. Сніжило. Були затори. На деякий час знайомі виділили мені кімнату, а потім волонтери допомогли знайти житло. Роботу я досі не знайшла.
Хочеться, щоб скоріше закінчилася війна.
