Мені 66 років. У мене є дружина і двоє дітей. Ми з дружиною жили в місті Оріхів Запорізької області. Мали квартиру в центрі міста й дачу за сім кілометрів від неї. Коли були на дачі, бачили, як пролетів снаряд і впав у сусідський двір. Залишилася вирва, метра півтора в глибину. Після того нам стало страшно, і ми поїхали в Оріхів. Згодом виїхали в Запоріжжя. Я влаштувався працювати сторожем.
Складно було виїжджати з Оріхова, бо росіяни безупинно бомбили місто. Снаряд потрапив у дах будівлі – черепиця посипалася прямо під колеса нашого авто. Добре, що шини не порізала.
Ми виїхали в середині квітня. До цього більше місяця не було світла. Воду ми набирали з колодязя. Зараз там і газу немає: перебили. Мародери з’явилися. Я купив причіп дров, а вони вкрали їх.
Від знайомих ми дізналися, що в нашій квартирі вилетіли вікна. Поїхали додому й заклеїли їх. На дачі також вікон немає.
Я думаю, що війна закінчиться через рік.
