Ми вимушені були виїхати родиною з рідного міста Вугледар. Спочатку до родичів у Херсонську область. Там потрапили під окупацію. Вибралися звідтіля у м.Тернівка Дніпропетровської області. Зараз проживаємо трьома родинами (наша сім'я, батьки чоловіка та бабуся) в одній квартирі. Дитина навчається дистанційно та їй важко знаходити нових друзів. Майже не з ким не спілкується. Дуже жахається вибухів.
Найбільш важким було бачити наше зруйноване житло у рідному місті, а також те, що під час поїздки до Херсонщини ми потрапляли декілька разів під обстріли, бачили на свої очі жахіття війни: вибухи, понівечені тіла, роботу військової техніки. Це наклало великий відбиток на дитину і дитина стала більш замкненою.
