Надії Бублій було 90 років. Вона загинула 16 березня у селі Кам’янка на Харківщині. Того дня росіяни обстріляли Ізюмський район авіабомбами. Надія Терентіївна була прикутою до ліжка і не могла вийти з будинку, коли почався черговий обстріл.
У Надії було непросте життя. Народилась в селі Кам’янка. Їй виповнилось 9 років, коли розпочалась Друга світова війна. Спогадами про ті часи бабуся часто ділилася з онуками. Розповідала, як майже не було харчів, і родина збирала та їла корiнцi, жолудi, картопляне лушпиння. Пригадувала, як доводилося ховати корову, щоб не забрали німці.
«Бабуся згадувала вiйну та дуже плакала. Казала, що було страшно, постійний голод», – розповіла онука загиблої Альона Бублій.
Надія Терентіївна завжди розраджувала себе українськими піснями, а найулюбленішою у неї була «Розпрягайте хлопці коней», каже Альона.
Після завершення Другої світової родина Надії почала будувати в селі власну оселю. Цей дім через 75 років знищили російські окупанти.
Надія Терентіївна все життя багато працювала: спершу на Ізюмському приладобудівному заводі, пізніше – в місцевому колгоспі, техпрацівницею в школі. У вільний час готувала страви для весільних застіль. Цю справу, кажуть родичі, вона теж супроводжувала співом.
«Вона була доброю, ніжною, розсудливою жiнкою, матусею, свекрухою, бабусею та прабабусею. Пережила Другу світову війну, а цю – нi», – розповіла внучка.
У Надії Бублій залишились син, невістка, онука та правнучка.
Історія з instagram каналу Victims of russia.
.png "Імена")
