Ми з родиною мешкали у Гуляйполі. У мене донька і син, 20 і 13 років.  Моя мама мешкала у селі. 5 березня у нас почались військові дії. У нас на вулиці був бій, нас почали обстрілювати. Ми два дні ночували у погребі, а потім зрозуміли, що треба вивозити дітей, і виїхали до Запоріжжя. Маму у квітні вже вивозили військові. 

У перший день було здивування, ми не вірили до останнього. Спочатку тільки все спостерігали по телебаченню. Тоді ще у нас було світло, і ми могли дивитись новини. Надіялись, що все швидко закінчиться, а воно затяглось надовго.

Коли не стало світла і води, потрібно було виживати, шукати де набрати води, з чого зварити їжу, як обігрітись. Найважче було без світла і тепла, ми все ж таки звикли до цивілізації. Під час сильних обстрілів сиділи у холодному підвалі. 

Ми мешкаємо у власному будинку, воду збирали зі стріхи. Коли ще було світло, то ми зробили запаси питної води. Нас попереджали, що може не бути світла. З їжею у нас проблем не було, бо маємо своє господарство. 

Ми виїжджали машиною, з ріднею. Нас зібралась ціла колона. Нас попередили, що будуть сильні обстріли. Ми швидко зібрались і поїхали. Все життя вмістилось в одну сумку.

Про свій будинок нічого не знаю. Місяць тому він був посічений уламками, а зараз я не знаю, що з ним. З вулиці всі сусіди виїхали. Зараз там взагалі - кошмар, постійні обстріли.

Дитина ходить до школи у Запоріжжі. Все нове. Все змінилось, усе стало з ніг на голову. Я за освітою медпрацівник, зараз працюю у пологовому будинку. Роботу знайшла легко.

Перші два місяці ми сиділи на таблетках - на заспокійливих, на снодійних. Зараз уже легше. Я пішла на роботу, дитина до школи. Ми почали відволікатись, якось не зациклюватись на цьому.  

Думаю, що війна ще рік це точно буде, а можливо, і кілька років. А на відбудову я не знаю, скільки піде часу. У Гуляйполі немає жодного об’єкта інфраструктури. Останні авіанальоти розбили останні будівлі. Немає нічого, куди б не прилетіло, там немає нічого живого. 

Про майбутнє поки навіть не думаємо. Хочеться повернутись додому. Але якщо це затягнеться надовго, то залишусь у Запоріжжі.