Сковера Софія, 11 клас, ЗЗСО "Бірківський ліцей"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Нестерук Надія Андріївна 

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Наше життя – це непередбачуваний роман, що веде нас затяжними ланцюгами між розбіжними моментами дивакуватих хвилин. Він утягує в саму серцевину епопеї, руйнує тонкий бар’єр між рожевими окулярами і жорстокою реальністю, наближає невпинними кроками до розвитку кульмінації.

Це своєрідна притча, наш вірний учитель і покровитель, що тренує нас до холоднокровного майбутнього, сповненого тривоги і гучного рику сирен.

У моєму випадку ситуація поступово переростає в найгірший безлад. Думки скручуються у жалюгідні клубки паперу, а серце відчуває лише… Безодню? Однозначно її. А причиною цим душевним пориванням і непролитим багряним сльозам є війна.

Розмир був нахабно влаштований сусідами-загарбниками з метою надання довгоочікуваної помсти і крадіжки родючих земель. Проте якою ціною? Невже такою є справедливість?

Я так зовсім не вважаю, бо життя кожної людини – це найбільший приз, подарований Богом. Ніхто не має права навіть краєм ока зазіхнути на чужу власність і вбити честь й гідність насильницькими методами. Відважні військові, невинні маленькі янголятка і заручники окупантів не заслуговують мати справу з ворожою ахінеєю і несамовитим антагонізмом.

Це надзвичайно ламає наш патріотизм і віру у відрождення України. Проте ми були і завжди будемо сильним народом, адже навіть у складні моменти ми не здаємося і допомагаємо одне одному чим зможемо. Збір коштів, плетіння маскувальних сіток, приготування смачної їжі, благодійництво – це невтомна праця, з якою зіткнулася я і моя сім’я в піднесеному поєдинку. І здавалося б, що цієї допомоги далеко не достатньо.

Так, це цілком можливо, у зв’язку з тим, що відтепер все остаточно залежить від нас, а не від усієї Європи.

Однак ця згуртованість дала змогу нам усім зрозуміти одну важливу річ: за щастя треба боротися, хапаючись за будь-яку отриману можливість, ніби за останній ковток повітря на цій планеті. Тим більше, щоб досягнути вершини перемоги або миру, нам треба цілеспрямовано діяти в правильно визначеному напрямку, а не стояти осторонь, склавши руки в замок. Ми повинні пам’ятати, що ми незламна нація й дружня спільнота особливих громадян. Альтруїзм споконвіку був зброєю пришвидшеної дії, яка в багатьох проблемах проявлялася нашим єдиним компасом і спасінням.

Підсумовуючи все зазначене вище, я з високою впевненістю можу сказати, що хоч я і не бачила на власні очі того жаху, оскільки мені дуже пощастило, однак я також зробила свій вклад у здобуття миру й допомогу нашим героям. Ми творці нашого майбутнього і саме від нас залежить, яким воно буде: хорошим чи ні.