Зайцев Данило, учень 8 класу Броварського ліцею №11 Броварської міської ради Броварського району Київської області, гурток «Джура. Козацький гарт»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Поджара Тетяна Аркадіївна

Війна. Моя історія

Які зміни відбулися в долі моєї родини та особисто в моєму житті після початку війни? 23 лютого я, як і всі українці, не підозрював про початок повномасштабної війни. Ввечері я спокійно робив собі уроки, лягав  спати, навіть не задумуючись, яку шокову новину я дізнаюсь вранці… Отже, як і вся країна, моя родина прокинулася о п’ятій ранку від звуків вибухів. Тоді, напевне, ніхто ще не знав, що починається «великий супротив українського народу».

Коли я прокинувся вже повністю, а це було о дев’ятій ранку, перше моє запитання було, чому я не в школі? Відповідь мене вразила: «Почалась війна»! П’ять хвилин був повний шок, але потім прийшло певне усвідомлення ситуації.

Потім я намагався хоч трішки відволікти себе від цих кривавих подій, але всі спроби були, відверто кажучи, марними. Чим далі все йшло, тим більше я мав надії, що ми переможемо. Коли президент-диктатор росії заявив про початок так званої «спецоперації», всі говорили, що Україна протримається максимум місяць, а Київ «ляже за три дні», і ось уже  третій день, але армія загарбників  навіть близько не була біля Києва… У той час ЗСУ вселяли велику надію.

Наступних півтора місяці жилось більш-менш спокійно. Але потім бої точились в 5 км від мого будинку, від кожного снаряду тряслося буквально все, і ми вирішили їхати у більш безпечне місце.

Їхали ми 2,5 доби до Чернівців. Однієї ночі ми переночували у людей, яких ми взагалі не знали. У Чернівцях, звісно, життя було спокійне, але сум за домівкою був надзвичайно сильний, а особливо я сумував за двома нашими собаками, яких ми, на жаль, не змогли взяти з собою. Коли ми повернулися додому, найбільше за всіх раділи собаки, вони нас не бачили майже 2 місяці.

І ось сьогодні моя країна знову зазнає масованих ракетних атак, від звуків яких навіть мурахи по тілу пробігають.

З початком війни ми по справжньому почали розуміти, що означають вислови: «мир над головою» та «мирне небо». З кожним днем ми все більше і більше віримо у перемогу ЗСУ!!! Ми всі маємо право на життя!