Косован Софія, учениця 8 класу Філії Луковецької гімназії ОЗ "Годинівський ліцей"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Мельничук Віолетта Фабіянівна

Чому бути українкою - це моя суперсила?

Ми є. Були. І будемо ми! Й вітчизна наша з нами!

Я — українка. Народилась й все життя живу в Україні. Українцями були мої батьки, дідусі та бабусі. Я вважаю належність до української нації великою честю. Наша країна — вільна демократична держава, що розташована у самому центрі Європи. І хоча вона й не належить до розвинених країн, я вважаю її найкращою у всьому світі. Україна має багату історію та розвинуту культуру.

Їй притаманний чудовий клімат, тож не дивним є розмаїття як природних, так і рукотворних пам’яток: високі гори, просторі степи, мальовничі села, затишні містечка та гучні мегаполіси. Тут багато цікавих місць для подорожей: Карпати, Крим, всі міста-мільйонники. Влітку добре відпочивати на березі Чорного або Азовського моря.

Мені дуже подобається наша рідна українська мова. Вона надзвичайно співуча й мелодійна. Жодна мова світу за красою та милозвучністю не зрівняється з солов’їною українською мовою. Я це точно знаю, адже маю музикальний слух та за звучанням можу впізнати всі основні мови світу.

Я не розумію тих людей, які у пошуках ліпших умов з легкістю змінюють країну проживання. Така поведінка аж ніяк не відповідає моїм уявленням про патріотизм та любов до рідної землі. На мою думку, зрадити своїй Батьківщині — все одно, що зрадити власну родину.

Звісно, іноді бувають обставини, коли виникає потреба виїхати за кордон. Але навіть вимушено живучи на чужині можна залишатися патріотом власної країни. Я впевнена, що любов до Батьківщини є беззастережним, безумовним почуттям, що живе у серці людини з раннього дитинства. Для цього потрібно плекати рідну культуру в іншій державі й спрямовувати гуманітарну допомогу до своїх земляків. Крім того, важливо не забувати своє походження, пам’ятати рідні звичаї та традиції, мову.

Я щаслива, що народилася саме в Україні. Маю надію, тут народяться й житимуть мої діти. Бути українкою — це також поважати та знати нашу історію.

Українці володіють славною і багатою історією. Це і спадщина від трипільської культури, і славетні часи Київської Русі, і доба козацтва. Також наш народ сміливо боровся з завойовниками під час обох світових воєн і зробив великий внесок у новітню історію людства. Адже саме наш відважний народ «дав по зубам» Росії – тій самій країні, яку до цього вся Європа страшилася протягом майже трьох століть!

А ще бути українкою - це знати і цікавитися нашою багатою культурою з церковними і не дуже святами (Великдень, Різдво, Івана Купала, День Покрови тощо), цікавим фольклором(лісовики, домовики, мавки, русалки і т.п.) і, навіть, забобонами.

Але найголовіше для мене, що робить людину українцем – це можливість стати на захист своєї Батьківщини у найтяжчі часи, гідно і без страху вступити в бій з ворогом, не жаліючи сил і здоров’я. Для мене бути українцем – це пишатися тим, ким ти є. І прославляти свою Вітчизну, де б ти не був.