Надія Коник із села Мар’янівка Житомирської області дев’ять місяців не бачила чоловіка, якого мобілізували на фронт. Телефоном чула, як йому важко. Тож одного дня вирішила: поїде до коханого! 

Їхала сама, без досвіду далеких подорожей, на Авдіївський напрямок. Дорогою дізналася, що місто російські військові вже захопили повністю. Та назад не повернула. Їхала вперед - аби просто побути поруч, подарувати чоловікові хоч на кілька годин відчуття дому. Це була перша, але не остання поїздка Надії. Потім - Харківщина, Полтавщина.

З перших днів війни вихователька Надія разом з іншими жінкам (переважно освітянами) працюють, як волонтери. Плетуть сітки, печуть смаколики, збирають донати. Тримаються разом - у роботі та турботах. І разом чекають на повернення з фронту своїх рідних.