Ми сім'я з Херсона з двома дітками, яка пробула в окупації декілька місяців. Після перебування під обстрілами ми прийняли рішення рятувати дітей і на свій страх та ризик, залишивши свій рідний дім та все що мали, тікали. Особливо тяжко діти сприймають те , що після окупації при постійних обстрілах довелось покинути рідний дім, друзів, школу. Зараз ми живемо в м. Кропивницький. Дуже важко - постійної роботи не маємо, житло доводиться винаймати, на що витрачаємо майже всі кошти. Нам не вистачає на їжу та медикаменти.

Найважче переживати обстріли, які просто неможливо забути, сидіння у підвалі, окупація, в якій було дуже страшно і морально важко. А саме страшне - це був наш виїзд, бо колони розстрілювали, і вирішивши виїжджати ми дуже ризикували життям.