Ми звичайна родина з Маріуполя, тато, мама, я і сестричка Аня, їй 14. Тато енергетик, і відновлює нам світло . Мама працювала на заводі інженером. А тепер в Укргідрометцентрі. Я дуже люблю свою родину.

Раніше батьки самі купували нам подарунки, але тепер ми виживаємо, тому і прошу в тебе куклу бебі Борн. Вона дорога, мама не зможе купити. Я вже у 2 му класі, і мені дуже подобається у школі.

Ми сиділи у підвалі, мама читала голосно, щоб нам не було так страшно, машини всі згоріли. Дідусь віддав нам свою машину і 16 березня ми виїхали з Маріуполя. Ми були дуже брудні, але такі раді. Ми вижили! Ми купили 6 батонів, так нам хліба хотілося. Татові запропонували роботу в Києві, в ДТЄК, так як і в Маріуполі працював. Так ми опинилися у столиці. Але тепер у нас немає дому... Я мрію про куклу baby bern,таку як в мене залишилась дома...