Мене розбудила донька, вона з родиною була по справах чоловіка в Турції. Каже: Мамо, прокидайся, у вас війна... Ні, цього НЕ може бути в наш час... Але... Стан нереальності і досі.

Я пережила окупацію 9 місяців... Страшно, огидно, ти не живеш, ти чекаєш звільнення... Вже рік моє місто постійно потерпає від обстрілів ЩОДНЯ! Але зараз ми дихаємо вільним повітрям. Подій, що шокували мене за цей час багато. Вторгнення, окупація, життя містян та окупантів в одному місті, відключення зв'язку, води, світла, наслідки руйнування Каховської ГЕС... Багато спогадів, різних. Є що розповісти онучці.

На жаль, з гуманітарною катастрофою стикалися всі жителі Херсона. Вирішували за допомогою волонтерів.

Моя донька з родиною ще до вторгнення, поїхала по справах її чоловіка в Турцію. За тиждень до землетрусу в Турції, вони переїхали в Валенсію. Я майже два роки не можу їх обійняти. Зв'язок телефоном є, але цього замало.

11.11.2023 звільнення Херсона від потвори. Це найбільше приємне враження. Є ще багато приємних спогадів.

Я волонтер. До війни працювала в сфері торгівлі. 06.10.2023 до моєї оселі був прильот. Слава Богу, всі живі та є де жити.

Є  прапор, який ховала всю окупацію. Він підписаний багатьма бійцями, вже після деокупації. Я передам прапор моїй онучці. Є жовтоблакитна стрічка, яку ніхто не помітив під час обшуку.