Балабай Валерія, комунальний заклад «Харківський ліцей №142 Харківської міської ради»

Вчитель, що надихнув на написання есе — Кизименко Оксана Миколаївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Сьогодні Україна знаходиться у великій небезпеці – триває війна. Перші її дні були сповнені шоку та страху. Не могла уявити, що моє життя кардинально зміниться. Пам’ятаю, як прокинулась від вибухів… Мої думки були переповнені тривогами про родину, друзів… Відчуття безпорадності та страху охоплювало мене, але з часом розуміла, що важливо не здаватися.

1000 днів війни – це дні болю, втрат, страждань... Це шлях, який українці пройшли з мужністю, стійкістю та незламною вірою в Перемогу! У когось війна забрала рідних, домівку… У мене – дитинство…

Мій шлях протягом цих 1000 днів війни був непростим, але він зробив мене сильнішою. Я більше не боюсь невідомого майбутнього, бо знаю: маю силу здолати будь-які труднощі! Кожен день війни приносив свої виклики та випробування, не дивлячись на них, я вирішила добре навчатися. Закінчила у цьому році девʼятий клас із відзнакою.

Мій шлях був спрямований на захист нашої освіти та української культури, бо ворог хоче знищити українську ідентичність, але в нього це ніколи не вийде.

Почала шукати способи допомоги ЗСУ: малювала картини та продавала їх на волонтерських ярмарках. Це стало новим етапом мого життя. Також розвивалася у культурному напрямку: перемогла у конкурсі малюнків під назвою «Я у безпеці з МВС», у конкурсі мистецтв «Музична Слобожанщина». Отримала гран-прі та перші місця у конкурсі танців студії «Livi dance». Перемогла у конкурсі талантів, прочитавши напам’ять вірш про початок війни Вікторії Глод «Я хочу додому...».

Тисяча днів війни – це не лише про боротьбу, а й також про надію, віру та любов. Ми, попри всі труднощі, знайшли сили жити далі. Цей непростий шлях навчив мене цінувати кожен момент, кожну людину поряд…

Вірю в те, що ми вийдемо з цієї війни переможцями, сильними і об’єднаними, готовими будувати нове мирне майбутнє. Слава Україні!