Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Єлизавета Колесник

"Земля дрижала і била вогняними фонтанами"

переглядів: 212

Колесник Єлизавета, учениця Лиманського НВК «Гімназія-ЗОШ І ступеня»

Я знала багато про неї від дідуся та бабусі, з уроків історії та фільмів, і  думала, що розумію наскільки вона жорстока  і наскільки страшна її руйнівна сила.  Я читала книжки і не могла повірити, що це було реальністю, але вона довела, що ніхто від неї не застрахований.

Настав день, коли вона прийшла… зненацька, і я до останнього не вірила, що це відбувається нами.  Війна…. загасила сонце, збила з ніг і холодною рукою  штовхнула в безодню. А ми думали, що вона десь далеко. Хотіли так думати…

Мені було дев’ять років. Ми з мамою сиділи на кухні, і раптом телефонний дзвінок розбив тишу. Чомусь тоді він здався мені занадто гучним, якимось тривожним. Передчуття?

Телефонували наші родичі з Горлівки. Мама зблідла, губи затремтіли... У Горлівці обстріл, дідуся поранено, а будинок зруйновано. Ми не мали можливості  поїхати до них і допомогти. Ми не знали нічого… Це був день, коли для мене почалася війна, тільки почалася... 

Далі – літаки над головою, армія та бойова техніка в місті. Війна, коли приходить, не відступає сама по собі. Вона підпитується кров’ю, розповзається далі, шаленіє.

Нам з мамою було страшно. Я постійно плакала. А ось тато, здавалося, був спокійним, але став якимось похмурим і мовчазним.

Урешті решт мене відправили до бабусі: у неї була велика «стратегічна перевага» – льох,  куди можна сховатися. І невдовзі я пережила перший обстріл.

Я саме грала на вулиці з сусідською дівчинкою Анею, коли з’явилися літаки, які пролетіли над самісіньким дахом. Вибігла перелякана бабуся і потягла мене додому. Земля дрижала і била вогняними фонтанами. Мені стало зле, і я, напевне, зомліла.

Коли я прийшла до тями, ми були в підвалі, але це не був льох моєї бабусі. Я побачила маму, поряд були якісь люди. Багато людей. Як виявилось, почався обстріл, і батьки забрали нас із бабусею до сховища. Там ми провели день.

Як виглядають люди, загнані війною у підвали? Я не можу зараз пригадати їхні обличчя, бо від страху тоді боялася розплющити очі. Але, як  зараз, чую плач та зітхання.

Після обстрілу так жахливо було бачити поранене місто: розбиту залізничну лікарню, будівлю старого хлібозаводу, розриті вулиці. Один снаряд влучив у двір мого однокласника – добре, що дім залишився цілим.

Чи бачила я страшенну війну?  Мабуть, ні. Адже я не була на полі бою, на мене не йшли атакою танки… Чи бачила я справжню війну? Так, бачила. Снаряди, що перерили мою вулицю, були не іграшкові, і кожен міг забрати моє життя або життя дорогих мені людей. Цього мені було досить, щоб зрозуміти: нічого не може бути жахливішого у світі за те, що вбиває.

І мені хочеться разом із Львом Толстим вигукнути: «Невже так тісно жити людям у цьому чудовому світі, під цим нескінченним зоряним небом? Невже може серед цієї чарівної природи утриматися в душі людській стільки зла, мстивості і пристрасті знищувати подібних до себе?» Будь-яка війна антигуманна  і протиприродна. Це злочин проти людяності.

Мир. Це настільки сильне і величне слово , що ми мусимо писати його з великої літери.  Ми обіцяємо собі після кожної війни «Ніколи знову!».  Але порушуємо обіцянку. Чому? Я не знаю відповіді, бо немає такої причини. Для дев’ятирічної Лізи Мир був словом, справжню ціну якого вона не знала.

Це було так дивно для неї: сприймати щось як буденність, як повітря, а потім позбутись цього і не мати змоги вдихнути. 

Сьогодні я вже доросла - інша Ліза. І я  вважаю , що Мир  - це нереальний божий дарунок, найвища благодать,  яка тільки може бути на землі. Мир  для мене – це шанс. Шанс на щасливе і довге життя поруч з тими, кого я люблю. Нехай буде Мир у всьому світі!

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Лиман 2014 2021 Текст Історії мирних діти 2014 обстріли безпека та життєзабезпечення діти 2021 Конкурс есе 2021
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій